Я не просила судьбу меня проверять….
Проверять мои силы, что я смогу..
Не могу, не могла, не смогу я понять
Для чего этот мир, для чего я живу…
Вроде были друзья, было всё, что теперь?
Теперь всё одно, одиночество, боль…
И уже все не так, всё былое ушло…
Как вернуть это всё, поделись же со мной!
И нет сил на печаль, нету сил мне на боль…
Боже что же спасет? Может это любовь…
Но не хочет моё опустевшее сердце
Что-то слушать, понять… Непокорное вновь.
Ему хочется просто чего-то попроще..
Ему хочется просто забыться во сне.
Чтоб оно, вновь проснувшись, не болело бы больше,
Но как это сделать - вот это секрет…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
